2020-11-27
28 листопада в Україні відзначається день пам'яті жертв голодомору . Те, що сталося в Україні в 1932-1933 роках, не має аналогів в історії цивілізованого людства. Без війни, без епідемії, без стихійного лиха загинули мільйони ні в чому не винних селян.
Не оминуло це горе і наше село Івот. Ось свідчення про ті страшні події Заєць Прасковії, 1921 року народження: « До війни село Івот було заможним. Але 1932 рік був неврожайним. Крім того влада забирала залишки зерна у населення. Люди намагалися якось приховати урожай. Але це не допомагало. Забирали худобу, не дозволяли збирати у полі колоски.
Уже в 1932 році всі відчули на собі голод. Багато людей повмирало. Ховали часто їх у одній могилі. Щоб вижити, їли різні рослини: дику цибулю, щирицю, кропиву, листя липи, пізньої осені збирали мерзлу картоплю, варили і їли».
Голод –це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
27 листопада в Івотському НВК відбулася загальношкільна лінійка, присвячена скорботним тридцятим рокам минулого століття, у всіх класах- класні виховні години «Тихо, як свіча, догорав народ…».
Ми, підростаюче покоління незалежної України, повинні пам'ятати , повинні знати історію свого народу, повинні зробити все, щоб подібне не повторилося ніколи.